Відділ освіти м. Гадяч


Ви увійшли як Гість Група "Гості" | Мій профіль | Вихід 
Вітаю Вас Гість

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 6562
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу




Корисні лінки

Архів новин 2015
Архів новин 2014
Архів новин 2013
Архів новин Січень – Травень 2011

Освіта Гадяччини через 5 років

Майбутнє освіти Гадяччини з погляду сьогодення

                                                                                                                                                                                                  І.Г. Лідовий     

        

          Модель освітньої галузі, яка зараз є в Україні, з радянських часів майже не зазнала змін.  Єдиною вдалою  реформою, на мою думку,  є зовнішнє незалежне оцінювання.  Країни колишнього   Радянського Союзу значно випередили нас на шляху реформування освіти.  Сподіватися на те,  що нічого в Україні не змінюватиметься марно. Ми змушені будемо проводити реформи,  тому що живемо в глобалізованому світі, і процеси,  які відбуваються, є дотичними  і до  України. Позитивні зміни  можуть відбутися за таких умов:

 - відсутність  соціальних потрясінь у вигляді революції, громадянських воєн, заворушень і т.д.;

 - необхідність змін у інших сферах українського суспільства. Проведення таких реформ, як адміністративна, територіальна, бюджетна, фінансова. Від їхнього здійснення залежать напрями та моделі  змін у освіті Україні.

- третя умова, і на, мою думку, найголовніша, - готовність українського суспільства до змін, зокрема в освіті.  Готовність підти на  непопулярні міри заради покращення якості надання освітніх послуг.

         Якою буде освіта України  та Гадяцького району зокрема, через п’ять років? Розглянемо основні  напрямки роботи освітньої галузі Гадяцького району.

         На Гадяччині  працюють  32   загальноосвітні   навчальні  заклади  (17 -  І-ІІІ ступенів;   13 – І-ІІ ступенів;   1- І ступенів; 1 –НВК), у  яких навчаються  4212 учнів. Середня наповнюваність класів 14 учнів, у сільській місцевості - 11. На одного вчителя припадає 6 учнів.  Середня вартість утримання одного учня в районі   в 2013 р. склала 11 тис.грн.,  найбільша   в Лисівській школі - 27 тис.грн. найменша в Гадяцькій гімназії - 7 тис.грн. Крім цього, в районі працює 39 дошкільних установ, у   яких виховується 1770 дітей. Тобто,  в кожній сільській раді, в кожному селі Гадяцького району є дитячий садок.

         Якою я бачу  мережу навчальних закладів через п’ять років?

         На мою думку, Європейський принцип того,  що  початкова освіта має бути максимально наближеною до місця проживання учнів, повинен бути застосований і в Україні. Мабуть, аморально буде підвозити 6-річних дітей за 15-20 кілометрів до місць навчання. Тому я вважаю  за  доцільне  зберегти ту кількість навчальних закладів, яка сформувалася на цей час у районі, реорганізувавши її відповідно до кількості учнів.  Так ЗНЗ І-ІІ ст., де невелика кількість дітей  (30-40 учнів), можуть бути реорганізовані в НВК:  школа І ст.   та дитячий садок,  шляхом об’єднання з ДНЗ, які є в селах. ЗНЗ І-ІІІ ст., де кількість дітей менша 100-150 учнів, можуть реорганізуватися в ЗНЗ І-ІІ ст.

         Постає  логічне питання  про те, як це зробити?

У першу  чергу,  необхідно це робити з перспективою на те, щоб у подальшому розділити ступені. Тобто,  застосувати досвід західних колег і визнати, що ефективними є ті школи, які працюватимуть із однією  віковою категорією дітей. На сьогодні в Гадяцькому районі функціонує 9 шкільних округів,  у  кожному з них по 4 -5 дитячих садків, 2-3 школи  І-ІІ ступеня  і 1-2 школи І-ІІІ ступенів.   Через п’ять років у кожному окрузі буде 4-5 НВК; 1-2 школи –І-ІІ ступеня та 1 школа – І-ІІІ ст. Хотілося,  щоб у м. Гадячі була школа ІІІ ступеня для обдарованих дітей старшої вікової категорії. 

Рано чи пізно ми повернемося до 12 річної  системи навчання  і у нас, як і в Європі,  початкова освіта охоплюватиме  учнів  від  6  до 9 років. Початкова школа  включатиме  1-5  класи, можливо  і 6-ті класи. Середня школа - 10-15 річних дітей, тобто 6-9 класи, і старша школа  - 16-19 річних учнів, тобто 10-11-12 класи. У старшій школі залишаться, в основному,  лише ті учні, які в подальшому планують поступати до вищих навчальних закладів. Тому мережу освітніх установ у районі доповнюють професійно-технічні заклади, яких   у нас чотири. Уже сьогодні можна спостерігати тенденцію до зменшення кількості випускників 9-х класів, які виявляють бажання  продовжувати навчатися  у 10-му  класі,  в Гадяцькому районі цей показник складає 45%.

  Зміни, які відбудуться після проведення адміністративно-територіальної та фінансової реформи і пов’язаної з нею бюджетної, призведуть до появи заохочувальних важелів для реорганізації мережі освітніх установ. (Наприклад,  зміна формульного розрахунку фінансування шкільних установ, завершення формування мережі руху шкільних автобусів, зміни адміністративних центрів і т.д.) У  такому  випадку  не потрібно буде застосовувати якісь адміністративно-примусові заходи для закриття навчальних закладів.

      У США проходження  процесу   «консолідації», тобто укрупнення шкіл, який відбувався в 60-х роках ХХ ст.,  планували  поступове, протягом 10-15 років,  у  його  ефективність    не вірили, але він закінчився за 5 років. Це відбулося  за допомогою добровільних та фінансово заохочувальних методів для  місцевих громад.

         Я вважаю,  нам також потрібно скористатися    наступним закордонним    досвідом: розвиток   опорних шкіл, покриття   мережею руху шкільних автобусів якомога більшої  кількості   населених пунктів, щоб у батьків була можливість  вибору навчального закладу, заохочення   місцевих  громад фінансово шо-до укрупнення навчальних закладів та  здійснення   інших  дій, які б дозволили за 5-10 років модернізувати мережу освітніх установ.

         Наступним і важливим напрямком є система управління освітою в районі.

         Що ми маємо сьогодні?

  1. Районний відділ освіти, який складається із трьох працівників: начальник відділу  освіти   та  два спеціалісти – це залишки тієї інспектури, яка колись складалася з 11 інспекторів. НМЦ – 10 методистів, які  юридично є незалежною установою, а фактично частиною відділу освіти, причому методисти довантажені роботою, яку повинен  виконувати відділ освіти, оскільки 2 спеціалісти фізично не в змозі впоратися з навантаженням.
  2. Централізована бухгалтерія відділу освіти,  яка завжди «винна» у нестачі коштів, хоча розуміємо, що справа не в роботі  бухгалтерії.

     3. Господарська група відділу освіти, яка сформувалася в останні 10 років,       до неї входять газова служба, механік, 3 інженери, обслуговуючий персонал.

         Усі повноваження фінансові, кадрові, організаційні, контрольні,  господарські зосереджуються саме в цій структурі, яку ми звикли називати відділом освіти.

         За останні 10 років відбулась надмірна централізація управління освітою на рівні району. Директор школи позбавлений фактично, але не юридично, більшості повноважень.  Кадрові питання вирішуються відділом освіти,  якщо в начальника відділу освіти авторитарний стиль керівництва, то навіть без згоди керівника закладу. Фінансові повноваження у директора школи відсутні, його просто ставлять до відома. Організаційні заходи керівник повинен погоджувати з відділом освіти, який контролює кожен крок у роботі навчального закладу. Навіть більшість господарських функцій зосереджені у відділі освіти.  

Відсутність повноважень у директорів шкіл породжує відсутність відповідальності.  Перетворює керівника закладу у завгоспа, вбиває в ньому лідерські якості. Я маю змогу порівнювати директорів, які сформувалися як керівники в 90-х чи в 2000-х роках із сучасними директорами, і роблю висновок, що сучасна система управління не дає змоги проявитися і сформуватися керівнику в повній мірі. Хоча, звичайно, бувають і винятки.

         Що буде з системою управління освітою на рівні району через 5 років?

         Особисто  я є  прихильником  школобазованого менеджменту, тобто вважаю, що більшість повноважень необхідно передавати на школи.   Причому, процес передачі повноважень повинен супроводжуватись упровадженням громадського контролю за діяльністю навчального закладу із збереженням контролюючих функцій (атестація, моніторинг, інспектування) за відділом освіти. Всі кадрові питання мають бути у передані навчальному закладу (прийняття на роботу і звільнення, заохочення всіх працівників, у тому числі і  педагогічних, атестація, підвищення кваліфікації і т.д.).

         За відділом освіти повинен бути залишений контроль за дотриманням законодавства. Для цього необхідно вносити зміни до законодавчих актів. Фінансово-господарські функції також мають бути передані школі, адже хто краще знає, як   доцільно використати кошти, хто найбільше буде зацікавлений у економії фонду заробітної плати чи енергоносіїв, звичайно, керівник закладу.

     На сьогодні існує така думка, що поскільки формульний розрахунок формує бюджет освіти району в залежності  від кількості учнів, то і формування шкільного бюджету буде здійснюватись таким чином. Насправді, це не зовсім так. Формування шкільного бюджету відбувається шляхом  використання   показників попереднього року, а для орієнтиру беруть фінансування на одного учня, але тільки для орієнтиру. Така система пов’язана з особливостями Бюджетного кодексу, де визначені розпорядники коштів. Відділ освіти, відповідно до цього нормативного акту, визначений головним розпорядником коштів, у якого можуть бути в підпорядкуванні   розпорядники коштів нижчого рівня, тобто це ті ж школи. Такі заклади мають право відкривати окремі рахунки в Державному казначействі та розпоряджатися ними, відповідно до чинного законодавства

         Що перешкоджає перейти на самостійний бухгалтерський облік загальноосвітніх навчальних закладів сьогодні?  На мою  думку,  це:

1 забюрократизована фінансова система;

2 неспроможність Гадяцького відділення Державного казначейства обслуговувати додатково 32 нових розпорядника коштів;

3 недоцільність введення в 32 ЗНЗ посад бухгалтера, особливо в малокомплектних школах.

4 незабезпеченість освітянського бюджету  асигнуваннями, відповідно до необхідних потреб фонду заробітної плати та енергоносіїв, що призведе до постійного «перерозподілу» коштів ;

5 небажання частини директорів шкіл брати на себе відповідальність в умовах тотальних перевірок контролюючих та правоохоронних органів.

Тому, на сьогодні, вважаю недоцільно переходити закладам на самостійний бухгалтерський облік. Але готуватися до цього необхідно.

         У наш час  в Україні діє нераціональна система фінансування освітніх установ, які надають загальноосвітні послуги. Фінансуються  установи, а не освітянські потреби учня.  Формульний розрахунок, який зараз використовують, враховує кількість учнів шкіл, класів і т.ін. на увесь район. Крім того, використовуються вирівнюючі коєфіцієнти, які зводять на нівець економічну доцільність оптимізації мережі та не зацікавлюють райони в збільшенні кількості учнів у класах сільських шкіл.

         Важливим елементом у  діяльності загальноосвітніх навчальних закладів має стати громадське управління шкіл поряд із державним. Тільки місцеві громади найбільше зацікавлені в розвиткову свого закладу і найефективніше можуть залучати, використовувати та контролювати кошти шкіл. Постійний контроль і співпраця  громадськості з керівництвом закладу найкраще стимулює директора та колективи шкіл до ефективної діяльності. Які це можуть бути форми громадського управління?

         1. Піклувальні ради, незалежні від директора школи та підконтрольні сільській раді. Такі органи мають бути наділені значними повноваженнями (довіра керівництву школи, контроль над фінансами та господарською діяльністю школи, участь у розподілі коштів і т.д.)

         2. Активна участь сільських чи міських рад у фінансово-господарській діяльності освітніх закладів.

         3. Участь батьків та учнів у діяльності навчального закладу через батьківські комітети, раду школи, учнівське самоврядування.

         Звичайно, щоб такі форми запрацювали необхідна активна громадська позиція членів місцевої громади.  На жаль, такої активності ми не спостерігаємо. Але з іншого боку, цим питанням ніхто активно не займався.

         Важливою складовою майбутньої системи освіти України, на мою думку, має стати моніторинг освітньої діяльності навчального закладу та рівень навчальних досягнень учнів зокрема. Чому це має таке велике значення для ефективної освітньої системи? Мабуть тому, що дозволить змінити підходи до оцінки діяльності навчального закладу. На сьогодні школа «несе на собі» не тільки обов’язок навчати та виховувати, але  і виконує соціальні функції (харчування, оздоровлення, підвіз учнів, відповідальність за відвідування учнем школи та його поведінку поза школою і т.д.). Оцінюємо діяльність навчального закладу в основному за показниками матеріально-технічного забезпечення, кількістю призерів олімпіад та різноманітних конкурсів, наявністю красиво оформлених методичних матеріалів, правильно написаних наказів та заповнених класних журналів. Але на жаль не оцінюємо, або майже не звертаємо уваги на рівень навчальних досягнень учнів. Тому маємо парадокс. Школа, яка повинна   в першу чергу навчати учня, давати йому знання, займається багатьма іншими питаннями, а навчання  залишається  на  останньому  місці.

         Сьогодні ніхто не може  відповісти на питання   на скільки добре знають учні 7-х класів Гадяцького району математику, чи відповідають їхні знання державному стандарту?  Наскільки об’єктивні оцінки, які отримали учні на уроках?

          Упровадження зовнішнього незалежного оцінювання планувалося, в першу чергу, як реформа для моніторингу навчальних досягнень. На жаль,  сьогодні основне завдання зовнішнього оцінювання – це  боротьба з корупцією. На другому етапі впровадження ЗНО планувалося ввести моніторингові дослідження в 9-х і 4-х класах, а в  подальшому - поширити на решту класів. Сьогодні про це чомусь забули. Спроби сучасної освітньої науки розробити моніторингові системи зводяться до анкетування та опитування учасників навчально-виховного процесу.  На мою думку, такий підхід не може об’єктивно оцінити рівень надання освітніх послуг.

          Можливо варто, в даному випадку, звернути увагу на досвід західних колег, де головним критерієм успішності навчального  закладу є  рівень знань учнів, який об’єктивно визначають моніторингові центри. Такі установи  розробляють завдання, проводять контрольні роботи та аналізують результати.  Як наслідок, кожен учень, вчитель і школа мають свій об’єктивний результат роботи у вигляді конкретного балу.

         Такий підхід дозволить дати відповідь на питання про те, що є головним у діяльності навчального закладу?

Отже,  головними  стратегічними реформами в найближчі роки мають стати:

  1. Упровадження в управління навчальними закладами принципів школобазованого менеджменту, передача основних повноважень у школи.
  2. Розвиток громадсько-державного управління освітою.
  3. За допомогою моніторингових досліджень визначення рівня  надання освітніх послуг   та визнання  головного  критерію   успішності  навчального закладу  є рівень навченості учнів.

Якби ми не відносилися до реформ, добре чи погано, хотіли б їх проведення чи ні, вони все одно відбудуться. Цей процес змін у суспільстві невідворотний. 

Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Гадяч
free counters Національна дитяча "Гаряча лінія"-Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія






Відділ освіти  
 Гадяч © 2024 Зробити безкоштовний сайт з uCoz